Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що таке жіночність? Що це за особливий дар, який оспівують поети і прозаїки, якому присвячені приголомшливі шедеври живопису, і який надихає скульпторів оживити шматок каменю або дерева? Чому про одних можна почути, що “… вона приголомшливо жіночна”, а про інших — “мужик у спідниці”? Що дає підстави іншим робити такі оцінки? І що таке жіночність насправді?

У дитинстві я часто чула від вітчима про те, що я ходжу як хлопчисько, одягаюся по-чоловічому і веду себе грубо … А в моєму підлітковому товаристві я просто була пацанкою. У молоді роки я теж гордо називалася «сильною жінкою». І тільки після 30-ти я стала замислюватися, що раніше не бачила переваг жіночої поведінки, вигляду та внутрішнього стану, бо не розуміла взагалі, що ж таке жіночність. Як можна побачити переваги того, що тобі зовсім не знайоме?

На жаль, історія мого роду по жіночій лінії не сприяла культивуванню права говорити собі всередині: я жіночна і прекрасна цим. Навпаки, кокетство вважалося чимось дуже непристойним, легкість не припускалася, а думки про гарні сукні знищувались у зародку нестачею грошей …. Мій розвиток був наповнений енергіями досягнень, відповідальністю і постійними обмеженнями. Але ж це зовсім не означає, що у жінок мого роду не було чого мені передати. Я просто не помічала, чи не хотіла помічати … Ще в університеті я заглядалася на свою маму і думала, наскільки ж вона жіночна і красива. Я дивилася на її жіночні щиколотки, тонкі музичні пальці на руках, збентежену жіночу посмішку, чарівний добрий погляд, пишний бюст і думала, чому мені передався лише сильний характер?

Уже в більш дорослому віці мені стало приходити розуміння того, що зовнішня картинка — це ніщо інше як прояв внутрішнього стану. Що зовнішня жіночність — це світло зсередини. Що це особлива мудрість, особливий внутрішній баланс і гармонія. Для чоловіка це б звучало як слабкість, але жінка ж сильна у своїй слабкості. Що це світло існує в кожній жінці, просто з різних причин деякі не приймають, не визнають, не показують, ховають … Я знаю, чому це відбувалося зі мною. У мене було безглузде переконання, що дівчаток не люблять — бути дівчинкою значить бути вразливою, а це в сучасному світі небезпечно. І складно у підсвідомості стерти переконання, які формувалися з народження стільки років …

І ось зараз, доросла 38-річна жінка — мама, дружина, дочка, сестра — я сиджу і міркую, можливо в перший раз у своєму житті, а що ж таке жіночність? Мої роздуми привели мене до тонких струн жіночої душі, відбитих у різних архетипічних образах. Адже в кожній, навіть найменшій жінці, живуть кілька архетипів: і Дівчинка, і Дівчина, і Жінка, і Старуха. Саме ці частини нас, у різних пропорціях, у різні періоди нашого дорослішання, розкривають окремі прояви нашого жіночого «я», роблячи нас все більш цілісними, все більш витонченими, більш жіночними. У кожному архетипічному образі прихована особлива жіноча мудрість, яка, коли проявляється, підсвічує жінку зсередини, наповнює її тонкими енергіями і вдихає магнетичні чари в кожен рух і погляд.

Кожен архетип прекрасний у властивих йому проявах. Дівчинка прекрасна своєю безтурботністю та довірою. Вона дивиться у світ розкритими очима, їй все цікаво, вона не чекає каверзи або зради. Дівчина сексуальна і спокуслива своєю природною красою, вона — свіжий бутон, який магнітом притягує чоловічі погляди. Жінка — це вже про турботу, родинне вогнище і продовження роду, про велику мудрість материнства і безумовну любов. Старуха … Старуха — творець!!! У ній струмує накопичена роками творча енергія, що наповнює простір красою. У Старій живе велика мудрість і розуміння життя, вона вміє жити не тільки тут і зараз, але і зупиняти ці миті, вона вміє створювати і ділиться своїми творіннями зі світом. Кожна з них світиться в нас і проситься назовні. Кожна — це частинка дуже важливого і таємничого поняття «ЖІНОЧНІСТЬ»!!!

Арт-терапевт, фахівець по роботі з метафоричними картами Олена Долгова,

E-mail: Elenka.dolgova@gmail.com

Фото — Анастасія Горшеніна

Переклад: Таїсія Романовська

Напишіть відгук