Що вам сказати, Греція — то любов з першого погляду! Поки у нас є безвіз, рекомендую відвідати. Ми побували на Родосі наприкінці літа 2019 року. З Києва добиратися дуже легко — 2 години польоту, і ви на місці! Прилітаємо в аеропорт Діагорас і залишається лише знайти трансфер в свій готель. Родос — це один з грецьких островів, який відомий, перш за все, через Колоса Родоського — одного з Чудес світу часів античності. Звісно, до нашого часу збереглися тільки припущення про місцезнаходження цієї величезної статуї та про її зовнішній вигляд. Але Родос сповнений інших чудес, які ми можемо досліджувати і в наші дні. Приготуйтеся, вас чекає захоплива подорож! У цій статті я опишу де побували ми, завдяки оглядовій екскурсії островом. А саме: Ліндос і його Акрополь на вершині гори; мис Прасонісі — «Поцілунок двох морів» — місце де зустрічаються Середземне та Егейське моря; фортеця Монолітос і каплиця Святого Пантелеймона; Сім джерел і споруди колишньої італійської колонії.

Екскурсію ми купили у нашого готельного гіда і це було чудове рішення! Нас з комфортом повозили по всіх точках, які ми змогли б відвідати за один день, екскурсовод всю дорогу не давав нудьгувати, розважаючи розповідями про життя на острові (в кінці статті докладу бонусом), міфами пов’язаними з Родосом, історичними відомостями. І це було дуже душевно, ніби ми приїхали до далеких родичів і нам намагалися показати-розказати все найкраще, а не банальне «подивіться наліво, подивіться направо». А запашні трави, які гід зривав і показував, я зберегла і привезла додому — стали в нагоді для найсмачнішого чаю і ароматних страв. Ой, добре, час перейти до суті!

Ліндос

Ліндос

Це перша наша точка. Приїхали туди вранці і там вже була неможлива спека, бо містечко розташоване у заглибленні, немає вітру і спекотне сонце. Тому — вода, беріть із собою воду! Місцева родзинка — ослики, ліндське «таксі». Існує навіть профспілка ословодів, а за здоров’ям тварин ретельно стежать і робочий день у них не більше 6 годин. Ходять осли парами: спочатку ослиця, а потім осел («Все як у житті», — пожартував гід).

Ліндос — це білі будиночки, вузькі вулички, численні кафешки і сувенірні лавки. Основний заробіток місцевих жителів — туризм. Тут ми вперше побачили викладені чорною і сірою галькою різні площини: двір храму, сходи, майданчики перед порогом. Вражає! Це стародавня техніка хохлакі — гальку ставлять ребром у цементний розчин, створюючи візерунки.

Наша мета — Ліндський Акрополь на вершині скелі, навколо якої і розкинулося місто, тому ми йшли через Ліндос не особливо затримуючись, хоча і там варто погуляти — є на що подивитися. Випадково натрапили на розкопаний античний грецький амфітеатр, проходу в нього немає, але через паркан подивитися можна. Потім запитали дорогу до Акрополя, виявилося, треба йти за вказівниками Post (пошта). Вхід до Акрополю коштував 12 євро з людини (діти до 6 років — безкоштовно). І тут варто зробити невеличкий екскурс в минуле, щоб оцінити наскільки це стародавня сакральна споруда, щоб відчути благоговійний трепет у повній мірі.

Місто Ліндос було засноване дорійцями (прагреками) в 10 ст. до н.е. і довгий час було важливим торговим центром. Гомер згадує Ліндос серед міст, які брали участь у Троянській війні, що свідчить про значущість міста. У 6 ст. до н.е. Ліндосом керував Клеобул — один із Семи давньогрецьких мудреців. І ось уже в той час на скелі, що височіє над Ліндосом, з’явився Храм Афіни, реконструйовані руїни якого можемо спостерігати сьогодні. Хоча, є згадки, що цей храм був побудований на руїнах ще давнішого, зведеного засновником Ліндосу. І так щоб зовсім було зрозуміло, для порівняння: в Єгипті піраміди вже стояли, Риму ще не було, а на території України ще не було навіть скіфів. А далі — більше, там весь час щось добудовувалося. Загалом, свій слід у спорудженні залишили: греки, римляни, візантійці, лицарі-госпітальєри і османи. І це дуже ускладнює археологічну інтерпретацію цього комплексу, який служив не тільки храмом, а й з часом, фортецею. До речі, італійці доклали руку до реставрації цього об’єкту і багатьох інших по острову, доки володіли Родосом як колонією.

Руїни Храму Афіни

Піднявшись на скелю, ми побачили Ліндос з висоти і красиві бухти. Одна з них у формі серця! Це бухта Апостола Павла і побачити її можна з верхньої точки Акрополя, біля Храму Афіни. Територія всіх цих наскельних споруд досить велика і цікава, а якщо ще й таблички всі читати, то потрібна маса часу. В рамках оглядової екскурсії часу на все не вистачає, є сенс у Ліндос з’їздити окремо і приділити йому більше часу, але і прилітати на Родос тоді варто як мінімум на два тижні, щоб і визначні пам’ятки острова подивитися, і пляжним відпочинком встигнути насолодитися.

«Поцілунок двох морів»

І їдемо далі! На самому південному краю острова є коса, яка веде до невеликого острова Прасонісі. І ось зліва від коси — Середземне море, а справа — Егейське. Це місце — мекка для любителів водного спорту, бо там постійно дме сильний вітер.

В описі екскурсії йдеться, що вас чекає купання в двох морях. Так ось, не втрачайте час на переодягання, купатися там неможливо! Ще враховуючи, що і перевдягатися там особливо нема де — дві страшненькі кабінки і відкритий душ, який бачив і кращі часи. Достатньо піти погуляти на косу і помочити ноги в двох морях, помітити різницю, бо вона є і досить відчутна. Помилуйтеся краєвидами, оцініть майстерність кайтерів і віндсерферів, прогуляйтеся — цього більш ніж достатньо. Після спекотного Ліндосу у вас буде сильне бажання скупатися — не ведіться, там вітром і крапельками морської води в повітрі вас і так гарненько освіжить.

Ще цікавий факт, що дорога до цієї косі пролягає через територію військової бази і полігон для навчань. Гід нам повідав і про військову службу на острові, яка є обов’язковою з 18 років, але до 25 можна відстрочити без поважної причини. Хоча в результаті, відслужити все одно треба. В армії немає дідовщини, службу можна порівняти із санаторієм зі спортивним ухилом. Все спокійно, ненав’язливо, з хорошими умовами перебування. І жартує, що греки добрі, миролюбні, ні з ким воювати не збираються. Але я тут же додам, що Родос знаходиться навпроти берегів Туреччини, і турки грекам — закляті друзі, так би мовити.

Фортеця Монолітос

Наступна наша точка — гора Монолітос. На вершині якої знаходяться руїни колись неприступної фортеці і діюча каплиця Святого Пантелеймона. Фортеця була побудована в 1480 році і була частиною оборонного ланцюга, який звели лицарі-госпітальєри. Звідти відкриваються приголомшливі краєвиди на море з одного боку, і на гори — з іншого. Ці пейзажі однозначно варті вашої уваги! Коли ми були там, верхівки гір огорнув туман, що створило злегка містичну атмосферу. Ну і фото звідти — вище усіляких похвал. Вхід туди абсолютно вільний. Туристів мало.

Дегустація продуктів місцевого виробництва та повноцінний обід

Погуляли добре, пора б і підкріпитися! Гід нас привіз у таверну в високогірному селищі Ембона, де ми зробили замовлення, і щоб не нудитися в очікуванні, пішли в сусідній магазинчик на дегустацію, до сім’ї Александріс. Варто відзначити, що в селищі живуть сім’ї виноробів і всі вина виготовляються на їх місцевих виноробнях, також є й інші продукти місцевого виробництва: оливкова олія, в’ялені оливки і томати, збори трав для чаю, мед, сири, навіть косметика! Справжнє свято смаку і аромату!

Так ось, у них дегустація проходила за барною стійкою, обслуговуванням займався господар, що дуже приємно і заодно корисно для продажів: хто краще проведе презентацію своєї продукції? Як же там все було смачно! Чесно, я не планувала нічого купувати абсолютно. Але я там витратила 40 євро, і нітрохи не пошкодувала! Купила дві пляшки оливкової олії, одна з них була зі спеціями (гілочка розмарину, часник, чорний перець) — це настільки смачно, що його із задоволенням їла навіть дочка, яка не любить оливкову олію в принципі; друга — звичайна, extra virgin — теж смакота. Ще придбала по баночці в’ялених томатів, оливок, пляшку відмінного вина і суперароматні трави для чаю (вони так класно і насичено пахнуть, що вистачає три різних маленьких листочка на чашку, плюс змішую їх з листям зеленого чаю). Ну, ви зрозуміли, Родос гастрономічний я захопила з собою!

І цікаві факти про місцеве виноробство, вірніше про його вартість. Порожня скляна пляшка для вина коштує 0.70 євро, бочка — 900 євро і використовувати її можна 4 рази. В результаті, пляшка «домашнього» вина коштує 9-20 євро.

Виникає питання, чому сімейний бізнес такого типу дуже розвинений? А відповідь проста — у греків вся земля чиясь власність і передається з покоління в покоління. Раніше самі завидні женихи / наречені були спадкоємцями оливкових плантацій, а власники землі біля моря вважалися невдалою партією. Але ніщо не вічне, на щастя господарів прибережних земель, тепер у них є ми — туристи.

А обід в таверні нам обійшовся в 27 євро на трьох, хотіла б я повідомити скільки що коштувало, але спробуй розбери ці грецькі чеки! Саме вгадуване там — це грецький салат за 6 євро, стакан лимонаду за 1,70 євро — інше розшифрувати не можу. Але порції там — мамадорога! Одне блюдо як мінімум на двох йде, якщо мова йде про жінок або дітей. І після обіду господар ще пригостив тарілкою з бонусними фруктами. Об’їлися знатно. Як виявилося, це частина національної традиції. До ресторану греки приходять провести кілька годин і, відповідно, порція для таких цілей цілком нормальна. У нас в ресторанах маленькі, але достатні порції, а об’їдатися прийнято виключно вдома, в кращих традиціях сімейного застілля.

На сходах таверни

Сім джерел

Далі, з села Ембона, наш шлях пролягав гірською дорогою, через хвойний ліс, повз італійські будівлі і так званої дачі Муссоліні (про слід італійської окупації на Родосі відмінно описано тут: https://v-murza.livejournal.com/123611.html Там же багато цікавих фотографій по темі, пройдіть по посиланню, помилуйтеся). По дорозі в лісі бачили готель, хоч ліс прекрасний, але готель пустує — використовується місцевими для урочистих заходів. Туристи всі біля моря, певна річ. Зупинялися біля фонтану з величезним басейном, в якому живуть рибки, теж справа рук італійців. Це частина ірігаційного комплексу тих часів. У долині Семи джерел бере початок ними ж побудований акведук, нині вже не використовується за призначенням, зате служить як атракціон для туристів. Можна пройти через вузький темний тунель, довжиною 186 м, у воді по кісточки — через нього тече вода з джерел.

Нас це місце не сильно вразило, бо втомилися за день, через тунель вирішили не йти. Місце, де беруть початок сім джерел — нічого цікавого. Близько води ходять качки, гуси, павичі. Але виявляється, що можна було пройти до іншого кінця тунелю по верху і там було на що подивитися. Озеро, яке наповнюється завдяки дамбі, водоспад падає з її верху. Загалом, завдання на наступний раз. І на цій оптимістичній ноті завершую розповідь про екскурсію, але розповім ще про зоопарк, який знаходиться через дорогу від нашого готелю.

Esperides Beach Family Resort і зоопарк

Жили ми в прекрасному готелі сімейного типу, майже 100% відпочиваючих з дітьми. Люди з усього світу, тільки арабів не зустрічали. Тут залишу посилання на детальний відгук про цей готель і приймаючу сторону: https://www.turpravda.ua/gr/rodos/Esperides_Beach_Family_Resort-h13582-r457392.html

І трохи фоток території.

Гора, на якій розташований зоопарк та Esperos Village

Готель належить компанії Esperia Group, у них 7 готельних комплексів на Родосі. Якщо наш сімейного типу, так навпроти, на горах, знаходиться Esperos Village — тільки для пар або індивідуальних мандрівників. Він складається з приватних вілл, басейнів та інших атрибутів розкішного життя. А пишу я про нього тому, що вхід в зоопарк через його «ворота» і правіше дорогою вгору, а спуск — через територію цього готелю. Однозначно варто туди сходити — крім тварин, на найвищій точці гори відкриваються панорамні краєвиди і розташована мальовнича церква. У будь-яких подорожах, при першій же можливості, варто забратися якомога вище.

Найцікавіше в цьому зоопарку — легендарні родоські олені. Їх зображення зустрічаються всюди на острові. Щоб не бути голослівною, повідаю вам цю історію.

Колись на острові було повно змій і місцеві жителі навіть носили чоботи, незважаючи на спеку. Звісно, мріяли очистити острів від цієї напасті. І їм допоміг випадок! Якось повз острів пливло судно, яке перевозило карликових плямистих оленів, і зазнало аварії. Олені виплили на острів, поступово розмножилися і витоптали всіх змій! Не смійтеся, місцеві жителі помітили, що коли самка готується до пологів, вона копитами щільно витоптує собі галявину, забезпечуючи безпеку свого потомства. З тих пір, на острові змій практично не зустріти. А оленів навіть вивозять, якщо десь треба поправити популяцію, адже вони занесені до Червоної книги. Звичайно, це не єдиний варіант історії, є й інші теорії, але мені ця подобається більше за інші.

Інших тварин і птахів, які мешкають в зоопарку, ви напевно бачили і раніше. Тому описувати не буду, залишу фотографії.

Цікаво, що павичі ходять там як кури. Вони нас навіть переслідували, очікували, мабуть, чогось смачненького.

Здивувала клітина з тигром, на якого можна подивитися тільки згори — ув’язнений, як особливо небезпечний злочинець.

Дорога повз звірів весь час йде вгору і ось на самій верхівці відкриваються приголомшливі краєвиди.

На горі є ще дуже красива церква — приголомшливе місце для церемоній, її дворик є, по суті, оглядовим майданчиком.

І обіцяний бонус про повсякденне життя остров’ян:

– діти до школи йдуть у 7-8 років, навчаються 6 років, потім вирішують чи продовжити навчання або йти працювати; вивчають міфологію як початок історії;

– всі жителі острова вміють плавати, в дитячому саду є заняття з плавання прямо в морі;

– на острові немає психологів або психіатрів. Греки компенсують це частим спілкуванням; не люблять соцмережі (не знаю на скільки це стосується молоді); привітати когось з ДР за допомогою листівки в Facebook — рівнозначно плювку в обличчя;

– не п’ють чай — п’ють вино, іноді розбавляють водою;

– проблем з питною водою немає — бурять свердловини глибиною 20-50 метрів і доходять до артезіанських горизонтів; танкерами постачають питну воду на сусідні острови;

– в Греції живе приблизно 11 млн. чоловік і стільки ж греків за межами країни;

– 5 видів поліції;

– робочий день починається о 6-7 ранку, закінчення роботи о 16.30, а до 17.30 — сієста, не прийнято будь-яким чином турбувати в цей час; туристична інфраструктура працює цілодобово в сезон.

– всі імена в Греції мають два закінчення — для жіночого і чоловічого роду, наприклад: Цамбіка і Цамбікос;

– Середземне море біля Родосу і, особливо, біля готелів, дуже безпечне і кристально чисте, немає ніякої шкідливої ​​живності;

– на Родосі ростуть: оливки, кавуни, дині, гранати, апельсини, тощо.

І наостанок, залишу ще деякі ідеї, що ще відвідати грандіозного на Родосі:

– храм Цамбікі — чудотворна ікона Богородиці, яка там зберігається, одна з головних християнських реліквій острова; бездітні пари просять в храмі про продовження роду;

– античний Акрополь у Родосі, в найвищій точці міста, з храмом Аполлона Піфійського у верхній частині і з одеоном (школою ораторського мистецтва), стадіоном — у нижній;

– пагорб Фелірімос — з доісторичних часів він був важливим стратегічним і духовним центром — збереглися будівлі різних епох;

– античний Камірос — одне з найкрасивіших стародавніх міст зі збереженим плануванням;

– Долина Метеликів — національне надбання острова — мальовнича ущелина, в якій мешкає найбільша популяція рідкісного виду метеликів; поруч ще знаходиться страусова ферма з міні-зоопарком;

– острів Сімі — грецька Венеція;

– острів Тилос — заповідна природа з безліччю пішохідних маршрутів;

На цьому закінчую, дякую за увагу! Буде ще продовження, де ви зможете прочитати про відвідини міста Родос.

Таїсія Романовська