Небо синє покрилось туманом,
вечір… навколо одні ліхтарі.
Листя осіннє навіює ауру,
шелест дарує пісні.

Шепче знов вітер, що холодно буде,
хвилює водойми, розвіює сни.
Стелить на стежку листя пожовкле,
летить… зовсім поряд читає думки.

Осіннє мереживо торкається ночі,
рапсодія звуків летить вдалечінь.
Милуюсь бруківкою в осінньому золоті,
занурившись в обрій надій.

Марічка Абрамова

 

Напишіть відгук