У 2017 році святкуємо десятирічний ювілей Iphone. Гарний привід згадати біографію його творця, або варто прочитати (якщо ви не зробили цього раніше) такі люди надихають.

Біографія Стіва Джобса, написана Уолтером Айзексоном, вийшла вже через 19 днів після смерті Джобса — у жовтні 2011 року, і, практично відразу, стала книгою року на Amazon за кількістю проданих примірників, а потім книгою року за версією журналу Time і бестселером в списку The New York Times. Нічого дивного, враховуючи той факт, що ідея запросити Уолтера Айзексона написати цю біографію, прийшла в голову самому Джобсу, а хіба він би обмежився напівзаходами? Вибір Стіва, звичайно, бездоганний: Уолтер Айзексон — маститий журналіст і письменник, президент Аспенського інституту, колишній головний редактор Time і директор CNN, а також автор популярних біографій Альберта Ейнштейна, Генрі Кіссінджера і Бенджаміна Франкліна. У листопаді 2015 року на широкі екрани вийшов фільм «Стів Джобс» — екранізація книги Айзексона, що зібрав, в більшості своїй, теплі відгуки критиків і глядачів, а також визнання Стіва Возняка, що в фільмі він побачив «справжнього Джобса, хоча і з перебільшеннями».

Книга Айзексона побудована на численних (понад сорока) інтерв’ю з Джобсом, а також на бесідах з членами його сім’ї, друзями, колегами, конкурентами. Автор працював над книгою два роки і зібраний матеріал приголомшує: характер героя розкривається поступово, без провисань і оцінок автора, і, рухаючись разом із героєм та оточуючими його людьми за шкалою часу, читач отримує живу, об’ємну картину світу Стіва Джобса — починає відчувати, вгадувати, внутрішній світ самого, мабуть, відомого перфекціоніста сучасності.

“Думай інакше”

19 травня 2001 року було відкрито перший фірмовий магазин Apple. Білосніжні столи, дерев’яна підлога і величезний плакат — фотографія Джона Леннона і Йоко Оно в ліжку з підписом «Думай інакше». Вже до 2004 року магазини Apple показували відвідуваність і прибуток, рекордні для роздрібної торгівлі. 9 січня 2007 Стів Джобс представив світу Iphone — заново винайдений мобільний телефон. Факти і цифри, які Айзексон скрупульозно вибудовує в книзі, аж ніяк не перетворюють оповідання в сухий документальний літопис: історія життя Стіва Джобса з дитячих років у маленькому каліфорнійському містечку, дружби зі Стівом Возняком, пошуків себе в індійському ашрамі, і до передсмертних інтерв’ю з автором, — рясніє деталями та емоційними сплетеннями сюжету. Айзексон, не дозволяючи собі ні на секунду прийняти чиюсь сторону, прискіпливо і дуже по-журналістськи збирає точки зору і описи подій самих різних людей, що оточували Джобса.

Читач дізнається, що в процесі відкриття магазинів Apple, на одній із зустрічей, Стів змусив своїх співробітників півгодини вибирати відтінок сірого кольору, найбільш підходящий для значка туалету. Що порівнюючи провал плеєра Zune від Microsoft і успіх Apple Ipod, Стів висловився: «Ми перемогли, бо насправді любимо музику».

Читач побачить, що Возняк чесний і прямий, а Джобс спритний і розважливий. Що сила волі Стіва Джобса, у поєднанні з його талантом переконувати, була рушійною силою новаторських ідей Apple. «Він спотворює реальність, уявляючи те, чого бути не може, наприклад, говорить мені, що я можу за кілька днів придумати дизайн для Breakout», — розповідає Возняк. І Джобс, врешті-решт, виявляється правим — його співробітники згадують, що він «нагадував Распутіна», наче «застосовував гіпноз» і «дивився не зводячи очей». «Завищені очікування збувалися, — розмірковує співробітниця Джобса, Дебі Коулман, — ми робили неможливе, тому що не знали, що це неможливо». «Наша робота — вгадувати, що знадобиться споживачам раніше за них самих», — стверджував Джобс.

“Аси” і “кретини”

Айзексон описує бунтарський дух Джобса, свавілля, близьке до ніцшеанської ідеї «волі до влади», особливу природу надлюдини. Цікавий в цьому сенсі поділ людей на «асів» і «кретинів». Джобс вірив, що він «просвітлений», що загальні правила його не стосуються. Це було помітно навіть у дрібницях — він, наприклад, паркувався на місцях для інвалідів.

Знайомство з особистістю Джобса інтригує: після захоплення буддизмом і поїздок в Індію за духовним просвітленням, Стів все життя намагався слідувати прагненню до вищої мудрості і божественної інтуїції. Повернувшись з Індії, він побачив «безумство західної людини». Якщо сісти і прислухатися, можна зрозуміти до чого «збуджений наш розум». У той же час, якщо постаратися і заспокоїти його — можна ясно дивитися на речі і жити сьогоденням. Також буддизму Джобс зобов’язаний умінням зосереджуватися і любов’ю до естетики мінімалізму: він завжди спрощував програми, інтерфейси, знищував кнопки.

“Немає ніяких причин не слідувати велінням свого серця”

У бесідах з Айзексоном Джобс пояснив, що після того як захворів і дізнався, що життя добігає кінця, зрозумів, що люди будуть писати про нього після смерті. І захотів, щоб хтось по-справжньому його почув: «Хочу, щоб мої діти пізнали мене краще, зрозуміли, чим я керувався». Стів, в останніх інтерв’ю з автором, розмірковував про близьку смерть: «Мені ніколи не траплялося більш дієвого інструменту в житті, ніж усвідомлення, що я скоро помру. Тому що майже все — очікування оточуючих, гордість, страх потрапити у незручне становище або зазнати невдачі — всі ці речі просто відступають перед обличчям смерті і залишається тільки те, що дійсно важливо». «Ти вже голий. Немає ніяких причин не слідувати велінням свого серця». Оцінював свою віру в Бога «відсотків на п’ятдесят»: « Подобається думати, що після нас щось залишиться». І в той же час, зауважував: «А може це як вимикач. Клац! І тебе немає». І додавав, що можливо тому ніколи не любив ставити вимикачі на пристрої Apple. Історія життя Джобса від Айзексона ні в якому разі не звеличувальна пісня генію, епізоди життя героя, якими важко похвалитися, і не кращі його якості, безпристрасно описані поряд з його тріумфами. У цій книзі немає місця художньому вимислу, але відірватися від розгортання сюжету неможливо. Здається, в цьому випадку автор знайшов найкращий спосіб описати свого героя — без прикрас — як і казав сам герой: «Евфемізми не для мене. Я простий каліфорнієць із середнього класу».

Олена Варганіч

Переклад: Романовська Таїсія 

Напишіть відгук