Нам дуже приємно знати і бачити, що у нас є дуже талановиті творчі люди в Україні. Стиль та індивідуальність в роботах Юлії Таран вражають. Дівчина, яку внутрішня свобода і відсутність правил не сковують у вираженні сприйняття речей такими, якими бачить їх вона. За допомогою гелевої ручки, коли не вистачає слів, виражаються думки, сприйняття світу. Було чудово поспілкуватися з нею і познайомитися ближче з її творчістю. Зараз дізнаєтеся про неї і ви.

ТТ: Юлія, звідки ви родом і де живете зараз?

Ю. Т.: Я народилася і зростала в південному провінційному місті, яке я дуже люблю, — Херсоні. Зараз живу в столиці, але часто приїжджаю в рідне місто.

ТТ: Розкажіть нам, чим ви займаєтеся і чому вам це подобається?

Ю. Т.: Займаюся творчістю — малюю, таким чином реалізую самовираження. Хочеться продовжувати вдосконалюватися і розвиватися в цьому напрямку.

ТТ: З чого все почалося? Що стало початком для вашого захоплення?

Ю. Т.: З дитинства у мене не виявлялося ніяких особливих талантів, крім малювання. Трохи малювала фарбами, фломастерами, як і всі звичайні діти. Виділяло мене і мою творчість лише те, що мені цікаві були чорно-білі замальовки з дивними сюжетами. Випадково ці «каракулі» побачила відома людина в нашому місті, член спілки художників, і порадив розвивати цю техніку, запропонував вчитися в художній школі. Це було рівно десять років тому, коли дітям потрібно визначатися з професією. Тому мої творчі навички продовжили своє існування тільки як хобі.

ТТ: Давайте зупинимося на цьому детальніше, розкажіть подробиці.

Ю. Т.: Загалом, діло було так: якось я сиділа у мами на роботі (вона працювала дизайнером в меблевій фірмі), робила замальовки і залишила їх, не замислюючись, на столі серед інших папірців і рекламних брошур. Цей чоловік замовляв меблі собі додому, побачив мої «каракулі» і запитав чиї роботи, а мама показала ще фото деяких замальовок, які вона зберігала у себе в комп’ютері 🙂 Він зацікавився і порадив познайомитися з художником, який малює професійно графіку. І, звичайно ж, піти вчитися в художню школу або вступити на художній факультет. Але на той момент я була юною, знала, що у мене в планах стати перекладачем, подорожувати. Було багато конкурсів і різних веселощів: друзі, вечірки. Не було можливості приділяти малюванню належну кількість часу. Та й я не вірила у себе, і ніколи не думала, що через роки я все одно знову до цього повернуся, до того, чого завжди вимагала моя душа. На жаль, пройшло дуже багато часу, можна було б розвиватися в цьому напрямку і раніше … Але значить так повинно було статися — головне в житті знайти себе і своє улюблене заняття …

ТТ: Абсолютно з вами згодна. А зараз малювання для вас — хобі чи професія?

Ю. Т.: З недавніх пір хобі перейшло у справу, якою хочеться займатися щодня, яке приносить плоди і в подальшому, з упевненістю, можна назвати професією.

ТТ: Вам заважає відсутність художньої освіти?

Ю. Т.: Як сказав один мій знайомий, ми — художники-аутсайдери, вільні творці. Можливо ця внутрішня свобода і відсутність правил не сковує у вираженні сприйняття речей такими, якими бачу їх я. Єдиним моїм наставником і критиком залишається моя мама, вона також ніде не вчилася малюванню — у неї вроджений талант.

ТТ: Як би ви описали стилістику ваших робіт? Які матеріали та інструменти використовуєте?

Ю. Т.: Якось я охрестила свої роботи Гелевою психоделікою, по суті — це стилізована графіка, а матеріали — суцільні експерименти. Різні види паперу, фарб, пензлів, незмінними залишаються лише лайнери, маркери і звичайні гелеві ручки. Найчастіше це чорно-білі роботи. Але останнім часом додаю в деталі срібні і золоті фарби, а під настрій і яскраві кольори.

ТТ: Хто підтримує вашу творчість?

Ю. Т.: Напевно, я щаслива людина, тому що всі мої починання, включаючи творчість, завжди підтримували близькі люди: рідні, друзі, кохана людина.

ТТ: Що для вас творчість?

Ю. Т.: Вираження думок, сприйняття світу. Коли не вистачає слів — на допомогу приходить гелева ручка. В щасливі дні, в період плутанини в голові, в моменти смутку чи радості — творчість дозволяє сконцентруватися, досягти гармонії в душі. Іноді просто заспокоїтися, розставити все на потрібні місця в голові. Дарує спокій душі і серцю.

ТТ: Над якою роботою сподобалося працювати найбільше і чому?

Ю. Т.: Їх багато, і кожна асоціюється з певним моментом у житті, з людьми, з емоціями. У кожній роботі я намагаюся залишити частинку себе і частинку добра.

ТТ: У чому знаходите натхнення для нових робіт?

Ю. Т.: Просто у житті, у зустрічах з рідними, друзями, у подорожах, у різних культурах і традиціях. Надихнути і спонукати малювати може абсолютно все, головне, відкрити очі і почати багато навколо себе помічати.

ТТ: Ви коли-небудь брали участь у виставках, цікавих проектах? В яких саме?

Ю. Т.: Так як я порівняно недавно активно почала виставляти свої роботи в соціальних мережах, встигла взяти участь тільки в одній виставці молодих художників у Херсоні. На даний момент, крім замовлень, намагаюся малювати для своєї колекції, яку зможу показати на виставках у Києві, якщо випаде така можливість.

ТТ: Над чим працюєте зараз?

Ю. Т.: Ідей дуже багато, постараюся потроху реалізовувати задумане. У планах нова серія робіт — принти, і випуск корисних речей з використанням моїх малюнків і образів.

ТТ: Яких саме речей, якщо не секрет? Де плануєте продавати?

Ю. Т.: Футболки, блокноти, листівки… Продавати думаю у соціальних мережах, а далі буде видно.

ТТ: Чого прагнете в кар’єрі?

Ю. Т.: Перш за все хочеться, щоб мої роботи служили ключем і таким собі провідником у внутрішні світи кожного, в мій внутрішній світ, розширювали свідомість і можливості, дарували емоції і дивували. Кар’єра — це не дуже вірне визначення для вільного художника. Мій шлях визначить потребу в моїй творчості, а прагну я до вдосконалення і реалізації будь-яких ідей і планів.

ТТ: Ви коли-небудь замислювалися про якесь інше заняття?

Ю. Т.: Звичайно, закінчивши два ВНЗ я мріяла поєднати отримані спеціальності і працювати у сфері туризму. Пробувала працювати в країні і за кордоном. Але від себе не втечеш, творча натура перемогла, ідеї били фонтаном, малювати виходило все більше і частіше, оцінки робіт ставали все позитивніші і, в кінці-кінців, непомітно для самої себе я захопилася, так би мовити, з головою, і зупинятися навіть не хочеться.

ТТ: Розкажіть нам про свої захоплення, крім малювання.

Ю. Т.: Одним з важливих (моментів, аспектів, занять) у моєму житті є допомога бездомним тваринам. Своєю творчістю і прикладом я привертаю увагу до цієї проблеми, беру активну участь в аукціонах та інших заходах, пов’язаних з допомогою тваринам — частина коштів від продажу постійно йде на лікування, стерилізацію, корм. І так буде завжди — незалежно від того як в подальшому буде складатися моя «кар’єра».

ТТ: Остання прочитана книга?

Ю. Т.: Робін С. Шарма «Чернець, який продав свій «Фераррі».

ТТ: Чи є у вас життєве кредо, девіз, які допомагають по життю?

Ю. Т.: Намагатися робити добро і ніколи не зраджувати собі. Йти вперед, і ніколи ні про що не шкодувати.

ТТ: У вас є які-небудь майбутні проекти, новини або речі, про які ви б хотіли повідомити нам?

Ю. Т.: Крім індивідуальних замовлень, зараз я працюю над серією малюнків у змішаних техніках. У планах, про що я говорила раніше, — участь у виставках і благодійних акціях на захист бездомних тварин, і випуск товарів з принтами і фрагментами моїх робіт.

ТТ: Де можна знайти / купити ваші роботи онлайн?

Ю. Т.: Instagram.com/yuliia_taran

Vk.com/id11833475

Fb.com/eranewera

Дякую за проявлений інтерес до моєї творчості, дякую за приємну бесіду!

ТТ: І вам, Юліє, дякуємо! Бажаємо реалізації всіх планів у повному обсязі!

Спілкувалася Юлія Черняєва

Переклад: Таїсія Романовська

Напишіть відгук