Привіт! Давайте знайомитись! Мене звуть Бу і я велика панда маленького розміру. Датою свого народження або переродження я вважаю 16-е серпня 2012 року, коли з Бангкокського зоопарку Dusit я вирушив мандрувати світом. Але моя Батьківщина, активний в будь-який час доби субекваторіальний Бангкок, назавжди зайняв в моєму серці місце під назвою «дім».

Любов’ю до міста, до країни, до священної королівської родини пронизане все буття тайців, нею наповнений кожен день їх життя. Не дивлячись на те, що далеко не всі здатні вимовити та взагалі згадати повну назву своєї столиці, яка виглядає так:

กรุงเทพมหานคร อมรรัตนโกสินทร์ มหินทรายุธยามหาดิลก ภพนพรัตน์ ราชธานีบุรีรมย์ อุดมราชนิเวศน์ มหาสถาน อมรพิมาน อวตารสถิต สักกะทัตติยะ วิษณุกรรมประสิทธิ์

що в українській транскрипції схоже на:

Крун Тхеп Маханакхон Амон Раттанакосін Махінтараюттхая Махаділок Пхоп Ноппарат Ратчатхані Буріром Удомратчанівет Махасатан Амон Піман Аватан Сатіт Саккатхаттійя Вітсанукам Прасіт

а також дуже приблизно перекладається українською як:

Місто янголів, велике місто, місто — вічний скарб, неприступне місто Бога Індри, велична столиця світу, обдарована дев’ятьма дорогоцінними каменями, щасливе місто, сповнений достатку грандіозний Королівський Палац, що нагадує божественну обитель, де царює перевтілений бог, місто подароване Індрою і побудоване Вішвакармою

кожен розповість тобі про своє місто з посмішкою, ентузіазмом та неосяжним почуттям гордості. Змусить тебе пишатися тим, що тобі випала честь знаходитись тут і зараз.

Тобі не слід ловити гав зовсім не складно заблукати серед транспортної метушні міста, що ніколи не спить. Кількість двоколісного транспорту та величезна кількість тук-туків (моторікш, критих триколісних мотоциклів) легко може збити з пантелику. В той самий час, річні трамвайчики, що курсують водами Чаопрайї та безліччю мілких каналів-клонгів, можуть перетворити звичайний шлях до бажаної мети в справжню пригоду.

Більшість тайців є буддистами школи Тхеравада, куди не глянь і тут, і там, по місту височіють золоті ступи храми. Але подорожуючи водами Чаопрайї, повільно наближаючись до її західного берега, не можна не помітити величний 88-метровий пранг Храму Ранкової Зорі, Wat Arun Ratchawararam Ratchawaramahawihan (Ват Арун). На відміну від інших популярних храмів Бангкоку, Ват Арун не рясніє золотими та смарагдовими прикрасами, його ступа не золота вона щедро прикрашена різьбленням та інкрустована різнокольоровим склом, дзеркалами, фарфором, а також морськими раковинами в кхемерському стилі. Найсміливіші зможуть наблизитись до неймовірного, піднявшись на верхівку, і побачать Бангкок таким, яким спостерігає за ним мовчазний Ват Арун з середини XIX століття. І, дивлячись на інший берег Чаопрайї, погляд мимоволі затримається на 36-метровій заввишки споруді з 37 металевими шпилями, які представляють 37 чеснот до просвітлення храм Loha Prasat (Лоха Прасат). Він був споруджений надзвичайним способом, з кратними концентричними квадратними рівнями, побудованими на геометрично суміщених опорах, що робить його абсолютно симетричним та неймовірно інтригуючим.

Обійми Бангкока широко розкриті для всіх, людина ти чи панда він завжди готовий показати себе з найкращого боку, нагодувати ананасами та огорнути ароматами храмових пахощів, а як не пощастить з погодою, просто посміхнись, роззуйся, скажи ไม่เป็นไร (май пен рай) і все в тебе буде добре, я це точно знаю!

Розповідь записала Тетяна Гаврилова

Напишіть відгук